Чи можна притягнути роботодавця до відповідальності за невиплату зарплати?

Опубликовано: 08.10.2018

Залучити роботодавця за невиплату заробітної плати можна кількома шляхами:

1. звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, якщо заробітна плата була нарахована, але не виплачена;

2. звернення до суду з позовними заявами про стягнення заробітної плати та компенсації у зв’язку з порушенням строків виплати з / п, причому без обмеження будь-яким строком звернення до суду;

3. зверненням до суду із заявою про адміністративне правопорушення за статтею 41 КпАП;

4. поводженням з повідомленням в міліцію про кримінальне правопорушення за статтею 175 Кримінального кодексу України.

Умови залучення роботодавця до відповідальності варіюються від виду такої відповідальності:

До адміністративної відповідальності можна притягнути за наявності таких умов:

1. посадова особа порушила встановлений термін виплати заробітної плати або виплатило не в повному обсязі з / п.

До кримінальної відповідальності притягти можна за наявності таких умов:

При цьому слід враховувати, що керівник звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати.

посадова особа порушила встановлений термін виплати заробітної плати або виплатило не в повному обсязі з / п.

навмисного форми вини керівника підприємства;

невиплата заробітної плати є безпідставною;

термін порушення виплати з / п перевищує один місяць;

Чим загрожує роботодавцю невиплата заробітної плати?

Самому юридичній особі (роботодавцю) нічим, поки Президент не підпише Закон про відповідальність юридичних осіб, а от керівник підприємства, винний у несвоєчасній виплаті з / п (тобто більше одного місяця) буде нести:

– Повну матеріальну відповідальність (тобто повний розмір шкоди) за п. 9 ст. 134 КЗпП;

– Цивільно – правову відповідальність: відшкодування заробітної плати та компенсації у зв’язку з порушенням строків виплати з / п;

– Адміністративну відповідальність, а саме: накладення штрафу від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

– Кримінальну відповідальність: накладення штрафу від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до двох років, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Найбільш оптимальний і ефективний спосіб захисту права працівника обирається виходячи з аналізу конкретного спору. З урахуванням ряду факторів, особі, чиї права порушені, можна запропонувати шляхи стягнення заборгованості та притягнення роботодавця до відповідальності (від проведення переговорів з уповноваженим роботодавцем органом і офіційних звернень до нього до вирішення конфлікту в судовому порядку та задіяння правоохоронних органів у рамках Кримінального процесуального кодексу) . Відповідаючи на поставлене запитання, в загальному порядку можемо послатися на кілька перевірених способів. Одним з них є звернення працівника з письмовою заявою до Державної інспекції України з питань праці (далі – Інспекція), що діє при Міністерстві соціальної політики України. До повноважень інспекції належить нагляд за дотриманням чинного законодавства України у сфері трудових правовідносин. У разі виявлення Інспекцією порушень чинного трудового законодавства, остання компетентна притягнути винних осіб до адміністративної відповідальності. У разі звернення до Інспекції, працівник повинен подати заяву, в якій вказати, які норми чинного законодавства порушені роботодавцем, а також термін невиплати заробітної плати та її розмір.

Також працівник може звернутися до прокуратури або до органу внутрішніх справ із заявою, в якому повідомити про скоєний кримінальному правопорушенні. У перебігу 24 годин справа буде внесено до Єдиного реєстру і почнеться досудове слідство. До таких дій, як правило, доцільно вдаватися в разі загострення конфлікту і, природно, за відсутності наміру подальшого продовження роботи на тому ж підприємстві. У більшості випадків, щоб уникнути пояснень з правоохоронними органами та інших негативних наслідків, керівник "знаходить" кошти для погашення заборгованості перед працівником.

Нормативно-правовими актами не передбачено регулювання трудових спорів щодо стягнення з роботодавця «неофіційної частини заробітної плати». У таких випадках повернення заробітку "в конверті", без добровільної угоди між сторонами трудових відносин, шляхом подання позову із зазначенням певної суми, що підлягає стягненню, практично неможливо. Крім того, очевидно, що достатній доказовий матеріал в такому випадку буде відсутній. Проте, якщо роботодавцем дійсно грубо порушені вимоги закону і права працівника, що мають негативні для працівника наслідки, не рекомендуємо опускати руки, нарікаючи на «недосконалість правового поля держави» і несумлінність начальника. Досвідчений фахівець, надаючи правову допомогу, ретельно вивчить ситуацію і допоможе виробити стратегію, спрямовану на відновлення справедливості.